Друга світова війна вплинула на всі сфери життя гамбуржців. Жителі міста на Ельбі зіткнулися з дефіцитом продовольства, безробіттям, хворобами та іншими проблемами. А з 1943 року місто страждало від бомбардувань, які забрали життя тисяч мирних жителів. Ідеологія нацистського режиму впливала на мистецтво, зокрема театральне. І дивовижним є той факт, що попри всі незгоди, після завершення військових дій театри відбудовувались одними з перших і в них завжди приходило багато глядачів. Далі на hamburgtrend.eu.
Вплив нацистського режиму на театри
Гамбург має статус “театральної столиці” Німеччини й це стало очевидним ще на початку 20 століття. На той час у місті на Ельбі існували державні та приватні театри, які були популярними серед місцевих мешканців та туристів. Вони показували класичні та сучасні твори різних жанрів. Гамбурзька театральна сцена славилася своєю різноманітністю та свободою – місцеві режисери ставили постановки, які торкалися різних питань, показували відмінності у думках та широкість світогляду.
Все змінилося у 1930-х роках, коли до влади прийшов Адольф Гітлер і нацистський режим почав поширюватись на всі регіони Німеччини. Нацисти розглядали мистецтво як потужну зброю, здатну впливати на мислення людей. До 1940-х років у Гамбурзі працювали кілька великих державних театрів. Найпопулярнішими з них були театр “Талія” та Німецький театр. Постановки у цих закладах привертали увагу широкої аудиторії. Тому нацисти використовували їх як потужну зброю.
У цих та інших театрах Гамбурга почали ставити такі постановки, які транслювали ідеї нацистів, подаючи їх як героїв. Будь-які спектаклі, які суперечили ідеології Гітлера, були заборонені. Режисери та актори, які відмовилися співпрацювати з владою, були покарані, деякі з них навіть вбиті. Сотні працівників театрів було звільнено і вони отримали заборону займатися професійною діяльністю. Багато хто з них був змушений виїхати з країни. Театри Гамбурга контролювалися і повністю підпорядковувалися Імперській театральній палаті, яку також називали Театральна палата рейху.
Руйнування та втрати
До 1943, коли нацистська армія зіткнулася з першими поразками, театри в Гамбурзі були закриті. Усіх співробітників “попросили”, а за фактом змусили “надати себе для військових цілей”. Будівлі театрів почали використовувати як склади, а згодом як притулки. Коли почалися перші бомбардування Гамбурга і мирні жителі втратили своє житло, вони були змушені ховатися в будівлях, що вціліли. Оскільки театри у місті були місткими та надійними, вони підходили для цього.
Фатальною стала військова операція “Гоморра“, під час якої Гамбург зазнав бомбардувань протягом восьми днів. Союзники, що воювали проти Німеччини, використовували нову зброю, тому захисти від повітряних атак, які були в місті, виявилися неефективними. В результаті велике портове місто було практично повністю зруйноване. У місті не залишилося жодного вцілілого театру.
Цілком зруйнованим виявився знаменитий Гамбурзький оперний театр. Історики називають цю втрату однією з найвагоміших у сфері театрального мистецтва міста. Гамбурзький оперний театр був побудований в 1677 році й був одним із найдавніших театрів Німеччини. Будівля кілька разів зазнавала перебудови. У 1925 році відбулося відкриття чергової будівлі. Але у 1943 році воно було зруйноване повністю, а вивести праці та інші культурні цінності з нього не вдалося. А коли у 1950-х роках розпочали відновлення Гамбурзького оперного театру, було схвалено проєкт, що повністю повторює проєкт 1925 року.
Відновлення театрів
Гамбурзькі театри до останнього не припиняли своєї роботи під час військових дій. Попри те, що вони були у владі нацистської пропаганди, все ж таки вони підтримували моральний дух місцевих жителів. Коли після поразки Гітлера Гамбург почали поступово відновлювати, а місцеві жителі поверталися додому, театри відновили свою роботу.
У 1945 році для відновлення культурного життя міста потрібно було боротися з нацистським духом та настроєм, який так чи інакше вплинув на гамбуржців. Заслуга за швидке відродження театрів належить театральним діячам, які знайшли у собі сили та сміливість боротися з наслідками нацизму. Це були віртуози своєї справи, які спочатку були готові працювати за вугілля. Публіка, яка приходила дивитись виступи, також могла розраховуватися вугіллям. Це показує, наскільки сильною була любов до театрального мистецтва у гамбуржців.
Одним з перших було відкрито театр “Каммершпіле”, в якому місце керівника посіла Іда Ере, талановита місцева актриса. У грудні 1945 року вона зібрала групу акторів, з якими почала ставити сучасні постановки. Іда Ере запрошувала до свого театру також закордонних акторів, які вносили свіжі ідеї та залучали публіку. А ще з 1946 по 1950 роки до Гамбурга повернулося багато режисерів та акторів, які через переслідування нацистів були змушені виїхати з країни.
Історики кажуть, що те, наскільки швидко відновилося театральне життя у Гамбурзі, показує, наскільки сильним може бути спрага до культури. У наш час гамбуржці, як і раніше, люблять театри та не шкодують часу на їхнє відвідування.
