Вольфа Бірманна, німецького автора-виконавця вважають найвідомішим дисидентом східної Німеччини. Його життя та творчість настільки тісно пов’язані з непростими часами в історії країни, що Берлінський історичний музей присвятив Бірманну виставку. Більше на hamburgtrend.eu.
Сторінками біографії
Вольф Бірман народився 15 листопада 1936 року в Гамбурзі. Його батько Дагоберт працював простим робітником на корабельні та був прибічником комуністичних поглядів. Батько Вольфа виступав проти режиму нацистів і, врешті решт, опинився за ґратами. Матері В. Бірманна дуже хотілося, щоб син пам’ятав свого батька. Щодня жінка готувала для сина смаколики або маленькі іграшки й говорила, що то передав Вольфу батько «через місячний промінь». У 1943 році Дагоберт Бірманн був переведений до Освенцима на знищений там. Свідоцтво про смерть було відправлено поштою в конверті без марки. Як написав про це Вольф Бірманн у своїх мемуарах, це був абсурдний жарт часів Голокосту.
Під час Другої світової війни Вольф Бірманн іще 6-річним хлопчиком ховався від бомбардувань у Гамбурзі. Як потім напише бард у своїй біографії, його мати мріяла лише про те, щоб син вижив, помстився за батька і побудував комунізм. НДР (Німецька демократична республіка) утворилася, коли Вольфу було 16 років. Ця країна стала для нього втіленням мрії, його «батьківщиною». За словами В. Бірманна, саме в цій країні можливо було створити рай на землі. Як і батько, Вольф вірив у «справжній» комунізм. У навчальних закладах Східного Берліну Вольф вивчав економіку, математику та філософію. В ті роки його підкорили твори Бертольда Брехта, відомого німецького драматурга та поета.
Здобувши освіту, Вольф Бірманн почав працювати у Берлінському ансамблі (так називають драматичний театр у Берліні) на посаді асистента театрального режисера. З початком роботи в театрі життя Вольфа змінилося – він почав виконувати власні пісні. Творчістю молодого поета і співака зацікавився композитор Ганс Айслер, який також був прихильником та однодумцем Бертольда Брехта.
У 1963 році В. Бірманн заснував Театр робітників та студентів. Першою постановкою театру мала бути п’єса про будівництво Берлінського муру. Але уряду це не сподобалося і Театр був закритий.
Творча та політична діяльність
З 1965 року рішенням влади НДР публічні виступи Вольфа Бірманна були заборонені. Також поет не мав змоги друкувати свої твори. Квартира В. Бірманна прослуховувалася та знаходилася під пильним наглядом, але все одно там збиралися відчайдушні критики режиму. Згадуючи ці часи, Вольф Бірманн напише, що відчував себе, неначе в очікуванні світової революції.
Заборона на виступи тривала 11 років. Лише 13 листопада 1976 року Бірманну дозволили виїхати на концерт до Кельна. В той вечір зібралося 7000 глядачів, а бард сидів на барному стільці та виконував власні пісні під гітару.
Концерти Бірманна продовжувалися. У своїх піснях бард закликав не здаватися у ці непрості часи, не закам’яніти та не накопичувати злобу. Тексти пісень були бунтівні та сміливі, пропагували ідеї комунізму та революції. Пісня “Ermutigung” (“Підбадьорення”) вважалася гімном всіх нескорених бунтівників країни. В той час побачили світ шість платівок Вольфа Бірманна, деякі з його віршів були опубліковані у Західній Німеччині. Шалена популярність барда врятувала його від в’язниці.
Вольфа Бірманна знають далеко за межами Німеччини, по всьому світу він завжди підтримував бунтарів та протестантів. В жовтні 2021 року бард став лауреатом премії Овдія. Ці кошти Бірманн передав Марії Колесниковій – активістці з Білорусі, яка сміливо виступала проти режиму О. Лукашенка та була ув’язнена.
