Із самої давнини Гамбург був не лише важливим торговельним портом, а й осередком німецької культури. Нижньонімецька мова (Plattdeutsch або Niederdeutsch) відігравала досить важливу роль у житті гамбуржців. Це не просто діалект — це серце портового життя, де пісні народжувалися із гомону матросів і шуму хвиль. Саме з піснями пов’язано збереження міської ідентичності, традицій і гумору, адже все це є культурою як Гамбурга, так і всієї Північної Німеччини. Про історію нижньонімецьких пісень (Niederdeutsche Lieder) і їх відродження можна детальніше прочитати на сайті hamburgtrend.
Історичні початки
Термін “Plattdeutsch” (нижньонімецька) активно закріплюється у письмових джерелах XVII століття. Досі існують дискусії чи вважати нижньонімецьку мову діалектом, чи окремою мовою. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин визнає нижньонімецьку регіональною мовою, яка заслуговує на захист через її історичну самобутність. У Гамбурзі вивчення нижньонімецької мови має давні традиції. Цією темою займалася навіть Агата Лаш, яка обіймала першу в Німеччині професорську посаду з германістики серед жінок.
Нижньонімецькі пісні стали досить популярними у Гамбурзі з XIX століття. Довгий період вони не були задокументовані й вже пізніше відбулися роздуми про їх необхідність і важливість. У них відображалися туга і гумор, відчуття і життя. Народні пісні передавали з уст в уста, об’єднуючи мешканців міста. Перші пісні походили від діяльності моряків, торговців і рибалок, які співали як під час роботи, так і у вільний час. Однією з найвідоміших пісень вважають “De Hamborger Veermaster” — морська пісня, яку частково записали у тому ж XIX столітті. Її співали нижньонімецькою мовою, де відображалося життя на морі, важку працю моряків і їх гумор.
Легендами виконання стали брати Людвіг і Леопольд — “Gebrüder Wolf”, які у 1895 році почали співати пародії й куплети в ревю “Rund um die Alster”. Варто згадати, що композиція “Een echt Hamborger Jung” була досить популярною. “An de Eck steiht’n Jung mit’n Tüdelband” — пісня хлопця з мотузкою, який краде яблука, стала умовним гімном міста. Прем’єра пісні відбулася у 1917 році у “Bieber-Café”. Варто зазначити, що вона пережила нацистську заборону, адже вважалася “народною”. Її можна було почути на фронті й у таборах, що символізувало гамбурзький дух.
Гумористичні та соціально-політичні пісні
Нижньонімецькі пісні оспівували як повсякденне життя людей, так і великі події, тому вони стали одними із найдавніших форм культурного життя міста. Досить цікавими є сатиричні й гумористичні пісні, у яких проспівували події та настрої певних епох. Прикладом можна вважати пісню “Jan Hinnerk”, яка з’явилася у час французької окупації Гамбурга. В ній оспівували й навіть критикували реалії життя міста. Саме вона здобула неабияку популярність серед простих людей і збереглася в автентичних версіях, передаючи атмосферу часів боротьби.
Також у Гамбурзі дуже поширеним став жанр “Dat Hamborger Couplet”. Це були куплети, які поширювалися регіоном, коли ще не було радіо або телебачення. Куплет — це багатовіршова, двоетапна, політична чи сатирична пісня, яка була дуже впізнаваною завдяки приспіву, що легко запам’ятовувався. У місті жанр “Hamborger Couplet” став популярним завдяки виступам коміків та народних співаків, як от, Гайн Келліш, брати Вольф і Чарлі Віттонг. Вони уміло перетворювали популярні пісні на дотепні тексти нижньонімецькою мовою. Часто у піснях співали про гамбурзьке повсякденне життя, про дивакувацтва мешканців міста й різноманітні свята. Сатиричні пісні виконували в кабаре, на гуляннях і навіть на ранніх виступах тогочасних артистів.
Ці пісні стали важливою частиною культури Гамбурга зокрема й на початку XX століття. Вони були доступними широкій публіці й допомагали містянам показувати настрої й думки в іронічній формі.
Відродження у сучасності
Хоч у сучасності нижньонімецькі пісні не такі популярні, але все ж вони присутні у музичному житті регіону. З досліджень факультету германістики Гамбурзького університету нижньонімецька мова відіграє символічну роль для гамбуржців, адже для містян вона є культурною ідентичністю. Пісні цією мовою є не лише засобами спілкування у ганзейському місті, а й зберігають особливе символічне значення. Це як своєрідна емблема для Північної Німеччини, особливо для історії міста Гамбург.
“Plattdeutsch” не зникає і пульсує у клубах Шанценфіртель. Молоді музиканти допомагають містянам розширювати свій кругозір щодо нижньонімецьких пісень. Наприклад, гурт “Tüdelband”, створений у 2009 році, де Miriam Buthmann уміло поєднала старі мотиви з попмузикою. Група активно гастролює та регулярно виступає, що робить пісні відомими.
Також можна знайти пісенники з традиційними текстами, де можна бачити приклади народних співів. Там можна простежити розвиток нижньонімецької пісні.
Отже, історія нижньонімецької пісні у Гамбурзі має глибоке коріння, яке йде до традицій моряків і простого життя міста. Пісні ставали вираженням почуттів, гумору й іронії, а у сучасності вони зберігають цінність культури регіону. Музиканти продовжують підтримувати традиції нижньонімецької мови у піснях, які так полюбляють гамбуржці, адже тільки у співах можна відчути серце мегаполіса.
Використані джерела:
